УПОДІБНЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ

Уподібнення означає, що звуки, які стоять поряд, стають подібними один до одного.

 

Існують чотири типи уподібнення приголосних звуків.

​

1. За м’якістю

 

Під час уподібнення наступний звук впливає на попередній. Наприклад, у випадку уподібнення за м’якістю наступний м’який приголосний випливає на твердий:

• [п᾿і́с'н'а]

• [ра́д᾿іс'т']

• [с'в᾿а́то]

Уподібнення за м’якістю стосується звуків д, з, с, ц, л, н (Де ти з’їси ці лини?). Якщо вони стоять перед наступним м’яким або пом’якшеним, теж стають м’якими.

​

2. За дзвінкістю

​

Однією із особливостей правильної української вимови є одзвінчення глухих приголосних. Це помітно у таких словах:

• Футбол [фудбо́л]

• Анекдот [ане ґдо́ти]

• Лічба [л`ід͡жба́]

• Вокзал [воґза́л]

• Отже  [о́дже]

      

3. За глухістю

 

Дзвінкі приголосні в кінці слів та перед наступним глухим не оглушуються. Вимовляємо їх дзвінко:

• Сторож [сто́рож]

• Дуб [дуб]

Оглушення в українській мові відбувається тільки у 5 словах (та в похідних від них):

• Вогко [во́хко]

• Легко [ле́хко]

• Кігті [к᾿і́хт'і]

• Нігті [н'і́хт'і]

• Дьогтю [д'о́хт'у]

Крім того, може інколи оглушуватися префікс з- перед глухими приголосними

• Зсипати [с:и´пати]

 

4. За місцем і способом творення

 

Це, напевно, найскладніший випадок уподібнення. Його можна просто вивчити:

-ться         [ц′:а]      сміється [см᾿ійе́ц':а]

-шся          [с′:а]      хвилюєшся [хви л'у́йе с':а]

-сш-          [ш:]      винісши [ви´н'іш:и]

-тч-           [ч:]       отчий [о́ч:и й]

-жці          [з′ц′і]      книжці [кни́з'ц'і]

-тці           [ц′:і]      тітці [т'і´ц':і]

-чці           [ц′і]       сестричці [сестри́ц':і]

-зж-          [ж:]      зжати [ж:а́ти]