СИЛА СЛОВА
ЧЕРГУВАННЯ. ЗМІНИ ПРИГОЛОСНИХ ПРИ ДОДАВАННІ СУФІКСІВ -СЬК-, -СТВ-; -ИН(А)
ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ
1. Чергування при словозміні (другий ряд) та словотворенні (перший ряд).
[г] — [ж] — [з] — нога — ніжка — нозі;
[к] — [ч] — [ц] — рука — ручка — руці;
[x] — [ш] — [с] — вухо — вушко — у вусі.
Гордий Жук Запитав:
"Король Чи Цар
Хорошим Швидко Став?"
2. Чергування притаманні дієсловам.
|г| — [ж| — лягти — ляжу;
[к] — [ч] — плакати — плачу;
[х] — [ш] — колихати — колишу;
[д] — [дж] — водити — воджу;
[т] — [ч] — котити — кочу;
[з] — [ж] — возити — вожу;
[с] — [ш] — носити — ношу;
[зд] — [ждж] — їздити — їжджу;
[ст] — [шч] — мостити — мощу.
3. Чергування притаманне дієсловам, зрідка є в іменниках
[б] — [бл] — любити — люблю;
[в] — [вл] — ловити —— ловлю;
[м] — [мл] — ломити — ломлю;
земний — земля
[Ф] — [фл] — графити — графлю.
Онега - онезький;
Запоріжжя - запорізький;
Кавказ - кавказький;
убогий - убозтво;
боягуз - боягузтво.
К
Ч
Ц
-ськ- = -цьк-
+
-ств- = -цтв-
Кременчук— кременчуцький;
Гадяч — гадяцький;
Вінниця — вінницький;
Король Чи Цар
козак — козацтво;
молодець — молодецтво;
ткач — ткацтво.
такі народи: баски – баскський, тюрки – тюркський, казах – казахський, ацтек – ацтекський;
такі географічні назви: Мекка – меккський, Ла-Манш – ла-маншський, Дамаск – дамаський, Малакка – малаккський, Ірак – іракський;
такі титули: падишах (шах) – падишахський, герцог – герцогський.
4. Чергування
[п] — [цj] — хлопець — хлоп'ята;
[о] — [оj] — голуб — голуб'ята;
[в] — [вj] — дрова — дров'яний;
[м] — [мj] — імена — ім'я.
*[j] = й
Коли додаємо суфікси -ськ, -ств, то приголосні можуть чергуватися:
Г
Ж
З
-ськ- = -зьк-
+
-ств- = -зтв-
Гордий Жук Запитав
Х
Ш
С
-ськ- = -ськ-
+
-ств- = -ств-
чех — чеський
Черкаси — черкаський,
Сиваш — сиваський;
птах — птаство;
товариш — товариство;
Хорошим Швидко Став
ВИНЯТКИ:
Якщо твірна основа закінчується на зубний д або т, то у вимові відбуваються різні зміни, але на письмі не позначаються, букви залишаються: людський, людство, братський, братство; студентський, студентство, туристський.
Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) -к- випадає: П’ятихатки — п’ятихатський, Чукотка — чукотський, Димерка — димерський.
Слова міський [міст(о) + ський] і хвацький [хват + ський] як виняток пишемо за фонетичним принципом (як звучать).
М’який знак перед -ськ(ий) ставимо лише після л: генеральський (генерал + ський), ковальський (коваль + ський).
Зубні приголосні д, т, з, с, ц, н перед суфіксом -ськ(ий) вимовляються м’яко: [па́н'с'кий], але м’який знак не ставимо: кінський (кінь+ ський), волинський (Волинь + ський).
Суфікс -ин(а)
а) група приголосних -цьк- змінюється на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): вояцький — вояччина, козацький — Козаччина, німецький — Німеччина, турецький — Туреччина; але: галицький — Галичина;
б) групи приголосних -ськ-, -ск- змінюються на -щ- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): віск — вощина, ліска — ліщина, пісок (піску) — піщина, полтавський — Полтавщина.
